flag Судова влада України

В ході реформування судової системи цей суд припинив роботу

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

 ДОСТУП ДО СУДОВИХ РІШЕНЬ ТА МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ ПРЕДСТАВНИКІВ ЗМІ

Журналіст, що серйозно працює над висвітленням судової проблематики, не може не звертатися до документів. Під час опитувань представники ЗМІ наголошують на важливості такої інформації для підготовки матеріалів про конкретні судові справи. Водночас журналісти зазначають, що судді не завжди з розумінням ставляться до їхнього прагнення отримати доступ до такої інформації.
З ЦЬОГО ПИТАННЯ НАДАЄМО РОЗ’ЯСНЕННЯ.
1. Доступ до судових рішень зазвичай одержують такими способами: • оголошенням судового рішення в залі судового засідання; • забезпеченням доступу до матеріалів справи та наданням копії рішення; • оприлюдненням судових рішень відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» в Єдиному державному реєстрі судових рішень (розміщеного на веб-порталі Державної судової адміністрації (http://www.court.gov.ua/ або, за прямою адресою, http://www.reyestr.court.gov.ua/)).
Публічне оголошення судового рішення прямо передбачене в процесуальному законодавстві.
Господарський процес. Судове рішення суддя оголошує прилюдно, безпосередньо по закінченні розгляду. Якщо за згодою сторін суддя оголошує лише вступну та резолютивну частину рішення, то повне рішення оформляють і підписують протягом п’яти днів після дня оголошення його вступної та резолютивної частини. Отже, будучи присутніми на судовому засіданні, журналісти мають реальну можливість ознайомитися з судовим рішенням.
Право на отримання офіційної копії судового рішення, відповідно до процесуального законодавства, мають ті особи, які були учасниками судового розгляду.
А для тих осіб, що не фігурували як учасники процесу, передбачено право ознайомитися з судовим рішенням у повному обсязі в тому разі, якщо воно безпосередньо стосується їхніх прав, свобод, інтересів чи обов’язків.
Дехто стверджує, що журналісти, які висвітлюють справу за редакційним дорученням, мусять виконати своє професійне завдання, тому мають право просити, щоб їм надали копію рішення чи можливість з ним ознайомитися. Проте закон не зобов’язує суд задовольняти згадані вимоги.
 За таких обставин журналіст чи редактор звертається до відповідного суду з письмовою заявою, в якій висловлює прохання: 
• надати можливість ознайомитися з судовим рішенням; • надати можливість виготовити в приміщенні суду копії судового рішення за допомогою власних технічних засобів; • виготовити копію судового рішення заходами апарату суду. Заявник має обґрунтувати, чому він вважає, що судове рішення безпосередньо стосується до його прав, свобод, інтересів чи обов’язків (наприклад, виконання службових обов’язків журналіста).
Також можна зазначити, що конкретна судова справа становить суспільний інтересі цим обґрунтувати потребу одержати доступ до рішення (щоб забезпечити повне та об’єктивне висвітлення справи). Заяву розглядає відповідальна службова особа апарату суду невідкладно, а якщо заява потребує додаткового вивчення, — то протягом трьох робочих днів. Копію рішення суд видає за плату, величину якої встановлює Кабінет Міністрів України.
Відповідальна особа апарату суду може відмовити в наданні доступу до судового рішення, зокрема, за таких обставин:
• звернення подала особа, процесуально не дієздатна (наприклад, неповнолітня), або особа, яка не має відповідних повно важень;
 • матеріали справи передано до іншого суду;
• судове рішення безпосередньо не стосується прав, свобод, інтересів чи обов’язків заявника.
Рішення про відмову в наданні доступу до судового рішення службова особа апарату суду видає в письмовій формі, зазначаючи, яким є порядок його оскарження. Відмова мусить бути вмотивована. Надання дозволу на доступ до судового рішення або відмову в цьому можна оскаржити до голови відповідного суду або в суді відповідно до порядку, передбаченого в законі.
Законодавство містить певні суперечності, які мають брати до уваги і журналісти, і судді. Стаття 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» встановлює загальне правило: публічно оголошені судові рішення можуть бути відтворені без обмежень. ЗМІ може оприлюднювати повний текст рішення або його фрагментів, без редагування, що змінює його зміст, лише в тому разі, якщо журналіст був присутній під час оголошення цього рішення (на цей факт обов’язково потрібно вказати в публікації чи повідомленні).
Водночас стаття 296 Цивільного кодексу України визначає деякі особливості висвітлення судового процесу, зокрема ім'я учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за його згодою. Використання початкової літери прізвища фізичної особи у засобах масової інформації, літературних творах не є порушенням її права.
Вказані обмеження не мають абсолютного характеру, якщо виникає суспільний інтерес до одержання такої інформації. Журналіст може називати імена фізичних осіб, якщо існують незаперечні докази, що ця інформація є суспільно значущою, тобто є предметом суспільного інтересу, і якщо право громадськості мати цю інформацію переважає право на захист приватності.
Такий підхід базується на позиції Європейського суду з прав людини.
 
2. Доступ до матеріалів судових справ. Крім судових рішень, у публікаціях та повідомленнях можна використовувати й матеріали судового розгляду (судової справи). В такому разі виникають кілька різних ситуацій.
Незакінчені судові справи. Справу передано судді чи до суду (провадження не закінчилося або залишається можливість його оскаржити, тобто не минув відповідний термін). Для такої ситуації законодавство передбачає не достатньо чіткі норми. Загальне правило процесуального законодавства полягає в тому, що право на ознайомлення з матеріалами справи мають лише учасники судового процесу. Натомість інформаційне законодавство містить норму про права журналістів на отримання інформації, яка не є закритою. Всі докази (факти, документи) підлягають безпосередньому розгляду під час відкритого судового процесу, тобто вони стають доступними. Але це не обов’язково означає, що журналіст має право на такий доступ поза межами судового засідання.
Більшість правознавців і практиків, тлумачачи згадані норми закону, стверджують, що журналіст і ЗМІ позбавлені права на ознайомлення з матеріалами судової справи. Як зазначено раніше, доступ до судового рішення особи, які не були учасниками судового процесу, можуть одержати в тому разі, якщо воно безпосередньо стосується їхніх прав, свобод, інтересів чи обов’язків. А доступ до матеріалів справи вони можуть отримати тільки тоді, коли їм це потрібно для оскарження судового рішення. За таких обставин існує гіпотетична можливість розсуду судді. Суддя може дозволити журналістам доступ на підставі наявності суспільного інтересу до оприлюднення такої інформації. Але в такому разі у заяві потрібно навести переконливі аргументи, що такий суспільний інтерес справді існує. Втім, ніщо не перешкоджаєжурналістам просити матеріали справи в сторін спору.
 
Але використовувати такі матеріали потрібно дуже обережно, оскільки вони обов’язково будуть однобічними — відображати бачення та аргументи лише однієї сторони. Оприлюднюючи такі матеріали, належить публічно заявити, що в них йдеться про погляди лише однієї сторони у справі, і спробувати паралельно подати бачення іншої сторони.
 Закінчені судові справи — це справи, передані до архіву суду. Процесуальне законодавство ніяк не обмежує доступу журналістів до таких матеріалів.
Отже, медійники можуть спиратися на загальні норми інформаційного законодавства та законодавства про ЗМІ, пам’ятаючи про обмеження щодо закритої інформації, а також про підстави для розкриття такої інформації.
 
3. Представники ЗМІ для отримання інформації або коментарів по судовим справам, які мають суспільний інтерес можуть звертатись до прес-служби суду та до суддів-спікерів даного суду.